1. Орфографічний словник української мови

опонник

опо́нник

іменник чоловічого роду, істота

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опонник — ОПО́ННИК, а, ч., іст. Ремісник, який виготовляв опону. В літопису є повідомлення, що в 1216 р. в Липецькій битві серед інших вбитих був новгородець – “опонник” (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. опонник — ОПО́ННИК, а, ч., іст. Ремісник, який виготовляв опону (у 4 знач.). В літопису є повідомлення, що в 1216 р. в Липецькій битві серед інших вбитих був новгородець — "опонник" (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 429). Словник української мови в 11 томах