очерет

Значення в інших словниках

1. очерет — -у, ч. Багаторічна водяна чи болотяна трав'яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю. || збірн. Стебла цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. очерет — ОЧЕРЕ́Т, у, ч. Трав'яниста рослина родини злакових із високим стеблом та розлогою пірамідальною волоттю, яка росте на берегах рік, озер, на болотах. Отже, вони вже й під Хмарищем .. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами (П. Словник української мови у 20 томах
3. очерет — Поширена на всій земній кулі кореневищна рослина родини злакових; стебла товсті, вис. до 4 м; суцвіття волотеподібне; на мілководді, вологих луках утворює зарості; використовується в будівництві як ізоляційний матеріал. Універсальний словник-енциклопедія
4. очерет — ОЧЕРЕ́Т (рослина), ТРОСТИ́НА, КОМИ́Ш розм., ТРО́ЩА діал. За прибережним вітерцем повертається листя очерету (М. Стельмах); Тільки десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень: сквапливі острі листки тростини (І. Словник синонімів української мови
5. очерет — Очере́т, -ре́ту, в -ті; -ре́ти і -рета́, -ті́в, в -та́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. очерет — ОЧЕРЕ́Т, у, ч. (Рhrаgmіtеs). Багаторічна водяна або болотна трав’яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю. Отже, вони вже й під Хмарищем.. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами (П. Словник української мови в 11 томах