1. Словник синонімів української мови

очерет

ОЧЕРЕ́Т (рослина), ТРОСТИ́НА, КОМИ́Ш розм., ТРО́ЩА діал. За прибережним вітерцем повертається листя очерету (М. Стельмах); Тільки десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень: сквапливі острі листки тростини (І. Франко); Де-не-де темніють кущики комишів (О. Гончар); На дрижачій, ще прозорій шибі (поверхні води) починають знову відбиватися найближчі предмети: зламаний пень, китиці трощі, синя або жовта квітка (Н. Кобринська).

ОЧЕРЕ́Т (зарості), ОЧЕРЕ́ТИ (ОЧЕРЕТА́) мн., ТРОСТИ́НА, КОМИ́Ш розм., КОМИШІ мн., розм., ТРО́ЩА діал., ТРІ́СТЯ діал. Вона вскочила у комиші й бігла прудко, наскільки позволяв це.. густий очерет (М. Коцюбинський); Вітри в очеретах бурхали І Псьол стогнав і клекотав (Л. Боровиковський); Воно (озеро) було обведене розлогими соснами.., буйними круглолистими баговинними рослинами й широкою тростиною (О. Кобилянська); (Батура:) Ну й комиш у вас, як бамбуковий ліс (О. Корнійчук); Ой, повіяв буйний вітер та й виламав трощу (пісня); А князь Ігор горностаєм К трістю подбігає, Скочив гоголем на воду (С. Руданський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очерет — очере́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. очерет — -у, ч. Багаторічна водяна чи болотяна трав'яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю. || збірн. Стебла цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. очерет — ОЧЕРЕ́Т, у, ч. Трав'яниста рослина родини злакових із високим стеблом та розлогою пірамідальною волоттю, яка росте на берегах рік, озер, на болотах. Отже, вони вже й під Хмарищем .. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами (П. Словник української мови у 20 томах
  4. очерет — Поширена на всій земній кулі кореневищна рослина родини злакових; стебла товсті, вис. до 4 м; суцвіття волотеподібне; на мілководді, вологих луках утворює зарості; використовується в будівництві як ізоляційний матеріал. Універсальний словник-енциклопедія
  5. очерет — Очере́т, -ре́ту, в -ті; -ре́ти і -рета́, -ті́в, в -та́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. очерет — ОЧЕРЕ́Т, у, ч. (Рhrаgmіtеs). Багаторічна водяна або болотна трав’яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю. Отже, вони вже й під Хмарищем.. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами (П. Словник української мови в 11 томах