очерет

ОЧЕРЕ́Т, у, ч. (Рhrаgmіtеs). Багаторічна водяна або болотна трав’яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю.

Отже, вони вже й під Хмарищем.. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами (П. Куліш, Вибр., 1969, 49);

Сула вилася нанизу срібною стрічкою по зелених лугах, по сіножатях, по густих очеретах (Н.-Лев., VII, 1966, 20);

Шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман (Ю. Янов., II, 1958, 198);

// збірн. Стебла цієї рослини.

Тоненькі, штучно виплетені з очерету тини відділяли Замфірів виноградник від сусідніх (Коцюб., І, 1955, 189);

В кожному садку біліла хата, вкрита гонтом або очеретом (Панч, Гомон. Україна, 1954, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

очерет — очере́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
очерет — -у, ч. Багаторічна водяна чи болотяна трав'яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю. || збірн. Стебла цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
очерет — ОЧЕРЕ́Т, у, ч. Трав'яниста рослина родини злакових із високим стеблом та розлогою пірамідальною волоттю, яка росте на берегах рік, озер, на болотах. Отже, вони вже й під Хмарищем .. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами (П. Словник української мови у 20 томах
очерет — Поширена на всій земній кулі кореневищна рослина родини злакових; стебла товсті, вис. до 4 м; суцвіття волотеподібне; на мілководді, вологих луках утворює зарості; використовується в будівництві як ізоляційний матеріал. Універсальний словник-енциклопедія
очерет — ОЧЕРЕ́Т (рослина), ТРОСТИ́НА, КОМИ́Ш розм., ТРО́ЩА діал. За прибережним вітерцем повертається листя очерету (М. Стельмах); Тільки десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень: сквапливі острі листки тростини (І. Словник синонімів української мови
очерет — Очере́т, -ре́ту, в -ті; -ре́ти і -рета́, -ті́в, в -та́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)