1. Орфографічний словник української мови

пальний

пальни́й

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пальний — ПАЛЬНИЙ – ПАЛИВНИЙ – ПАЛЬОВИЙ – ПАЛЕВИЙ Пальний. Здатний горіти: пальна суміш. Паливний. 1. Пов’язаний з паливом: паливні ресурси, паливний бак, паливна форсунка. Літературне слововживання
  2. пальний — -а, -е. Здатний до горіння, згоряння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пальний — ПАЛЬНИ́Й, а́, е́. Здатний до горіння, згоряння. Танк мчав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю: одні влучали, інші падали обік танка, поперед нього – весь асфальт горів (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. пальний — I. ГОРЮ́ЧИЙ (здатний горіти), ПАЛЬНИ́Й, ПАЛКИ́Й (який добре горить). Горючий газ; З горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю (О. Гончар); (Єлена:) Налаштуй доволі дров Сухих, палких, із дерева горючого (переклад М. Лукаша). — Пор. I. легкозайми́стий. Словник синонімів української мови
  5. пальний — ПАЛЬНИ́Й, а́, е́. 1. Здатний до горіння, згоряння. Танк мчав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю: одні влучали, інші падали обік танка, поперед нього — весь асфальт горів (Гончар, III... Словник української мови в 11 томах