1. Словник української мови в 11 томах

пальний

ПАЛЬНИ́Й, а́, е́.

1. Здатний до горіння, згоряння.

Танк мчав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю: одні влучали, інші падали обік танка, поперед нього — весь асфальт горів (Гончар, III, 1959, 279).

2. у знач. ім. пальне́, ного, с. Паливо, звичайно для двигунів.

Машина мчиться легкова, літак гуркоче срібний, комбайн виходить на жнива, їм всім пальне потрібне (Забіла, У.. світ, 1960, 116);

Атомний криголам зможе брати з собою запас ядерного пального на рік плавання (Ком. Укр., 11, 1957, 34);

// перен., розм. Спиртні напої, випивка.

Ще зранку .. усе було приготовлено до бучного весілля. Маша з подругами спекла, що належить. Мої друзі принесли пального (Ю. Янов., II, 1954, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пальний — пальни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пальний — ПАЛЬНИЙ – ПАЛИВНИЙ – ПАЛЬОВИЙ – ПАЛЕВИЙ Пальний. Здатний горіти: пальна суміш. Паливний. 1. Пов’язаний з паливом: паливні ресурси, паливний бак, паливна форсунка. Літературне слововживання
  3. пальний — -а, -е. Здатний до горіння, згоряння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пальний — ПАЛЬНИ́Й, а́, е́. Здатний до горіння, згоряння. Танк мчав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю: одні влучали, інші падали обік танка, поперед нього – весь асфальт горів (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. пальний — I. ГОРЮ́ЧИЙ (здатний горіти), ПАЛЬНИ́Й, ПАЛКИ́Й (який добре горить). Горючий газ; З горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю (О. Гончар); (Єлена:) Налаштуй доволі дров Сухих, палких, із дерева горючого (переклад М. Лукаша). — Пор. I. легкозайми́стий. Словник синонімів української мови