1. Орфографічний словник української мови

перекочувати

переко́чувати

дієслово недоконаного виду

від: перекоти́ти

перекочува́ти

дієслово доконаного виду

від: кочува́ти

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перекочувати — I перекочув`атидив. перекочовувати. II перек`очувати-ую, -уєш, недок., перекотити, -очу, -отиш, док. 1》 перех.Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце. || Перевертати з боку на бік. || через що. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. перекочувати — ПЕРЕКОЧУВА́ТИ див. перекочо́вувати. ПЕРЕКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце. Словник української мови у 20 томах
  3. перекочувати — ПЕРЕВЕРТА́ТИ (з одного боку на другий, протилежним боком догори), ПОВЕРТА́ТИ, ОБЕРТА́ТИ, ВИВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕКО́ЧУВАТИ (котячи). — Док. Словник синонімів української мови
  4. перекочувати — ПЕРЕКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. перех. Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце. Веселі шляхтичі на дивину таку, Неначе комашня, збігаються юрбою І перекочують барила під покої (Міцк. Словник української мови в 11 томах
  5. перекочувати — Переко́чувати, -чую, -єш сов. в. перекотити, -кочу, -тиш, гл. Перекатывать, перекатить. Перекотим бочку. Чуб. II. 208. Словник української мови Грінченка