перекочувати
ПЕРЕКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.
1. перех. Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце.
Веселі шляхтичі на дивину таку, Неначе комашня, збігаються юрбою І перекочують барила під покої (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 257);
Там, на дні, сильна течія перекочує камені, стикає їх один з одним, розбиває, перетирає на пісок і глину (Фіз. геогр., 5, 1956, 113);
Івась лежав у кутку розкинувшись.. Дід перекотив його на сіряк (Мирний, І, 1954, 174);
// Перевертати з боку на бік.
Тієї ночі Дарка переверталася з боку на бік, начебто хто бочку перекочував (Вільде, Повнол. діти, 1960, 6);
// через що. Котити, переміщаючи через яку-небудь перепону.
Камінь вгору котив він, коли вже його через гребінь Перекотить лишалось; назад весь тягар обертався (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 207).
2. перех. Перевозити, пересувати на колесах з місця на місце, на інше місце (віз, бричку, екіпаж і т. ін.).
Кілька танків.. були незабаром підбиті вогнем артилерії, яку бійці на руках перекочували, щоб зручніше було бити по рухомих цілях (Гончар, II, 1959, 377).
3. перех. Переміщати з місця на місце, на інше місце (про вітер, течію і т. ін.).
Вітер перекочував через місяць вали чорних хмар (Донч., II, 1956, 195);
А туга… се як море: перекотить всі хвилі, з краю в край по цілім світі (Л. Укр., І, 1951, 228);
// перен. Надавати руху, схожого на рух хвиль.
Левко спритно руками завис на конях, вони.. на відгомін пострілу хвилями перекочували шкіру (Стельмах, Хліб.., 1959, 79).
4. неперех. Розноситися, лунати, розлягатися перекотисто (про звуки).
Не бачать [запорожці]: заквітли лапки звіробою. І не чують: громи перекочують глухо (Мал., Звенигора, 1959, 87);
Всю ніч бухкали постріли. Один розірве хуртовину й рокотом перекотить аж до парку, а другий.. замовкне (Панч, II, 1956, 371).
ПЕРЕКОЧУВА́ТИ див. перекочо́вувати.
Значення в інших словниках
- перекочувати — переко́чувати дієслово недоконаного виду від: перекоти́ти перекочува́ти дієслово доконаного виду від: кочува́ти Орфографічний словник української мови
- перекочувати — I перекочув`атидив. перекочовувати. II перек`очувати-ую, -уєш, недок., перекотити, -очу, -отиш, док. 1》 перех.Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце. || Перевертати з боку на бік. || через що. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перекочувати — ПЕРЕКОЧУВА́ТИ див. перекочо́вувати. ПЕРЕКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце. Словник української мови у 20 томах
- перекочувати — ПЕРЕВЕРТА́ТИ (з одного боку на другий, протилежним боком догори), ПОВЕРТА́ТИ, ОБЕРТА́ТИ, ВИВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕКО́ЧУВАТИ (котячи). — Док. Словник синонімів української мови
- перекочувати — Переко́чувати, -чую, -єш сов. в. перекотити, -кочу, -тиш, гл. Перекатывать, перекатить. Перекотим бочку. Чуб. II. 208. Словник української мови Грінченка