1. Орфографічний словник української мови

побуряковілий

побурякові́лий

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побуряковілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до побуряковіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. побуряковілий — ПОБУРЯКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побурякові́ти. Хряпнула хвіртка, і старий Гірчак, побуряковілий від гніву, вискочив на подвір'я (В. Речмедін); // у знач. прикм. Генерал стояв у машині, збуджений, побуряковілий (О. Словник української мови у 20 томах
  3. побуряковілий — ПОБУРЯКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побурякові́ти. Хряпнула хвіртка, і старий Гірчак, побуряковілий від гніву, вискочив на подвір’я (Речм., Весн. грози, 1961, 24); // У знач. прикм. Генерал стояв у машині, збуджений, побуряковілий (Гончар, III, 1959, 421). Словник української мови в 11 томах