побуряковілий
побурякові́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до побуряковіти.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побуряковілий — побурякові́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- побуряковілий — ПОБУРЯКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побурякові́ти. Хряпнула хвіртка, і старий Гірчак, побуряковілий від гніву, вискочив на подвір'я (В. Речмедін); // у знач. прикм. Генерал стояв у машині, збуджений, побуряковілий (О. Словник української мови у 20 томах
- побуряковілий — ПОБУРЯКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побурякові́ти. Хряпнула хвіртка, і старий Гірчак, побуряковілий від гніву, вискочив на подвір’я (Речм., Весн. грози, 1961, 24); // У знач. прикм. Генерал стояв у машині, збуджений, побуряковілий (Гончар, III, 1959, 421). Словник української мови в 11 томах