повестися

Значення в інших словниках

1. повестися — Пове́стися, пово́дитися. 1. безособ. Вестися, провадитися (про справи, добробут, тощо). У нашій читальні добре ся поводить, сходять ся ґазди і читають книжки і ґазети (Б. Українська літературна мова на Буковині
2. повестися — I див. поводитися I. II -едуся, -едешся, док. 1》 безос., розм.Увійти в звичай, стати звичним. 2》 розм. Те саме, що завестися 1); появитися. 3》 кому і без додатка, безос., розм. Пощастити, вдатися. 4》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повестися — Повести́ся, -веде́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повестися — ПОВЕСТИ́СЯ¹ див. пово́дитися¹. ПОВЕСТИ́СЯ², еду́ся, еде́шся, док. 1. безос., розм. Увійти в звичай, стати звичним. [Олімпіада Іванівна:] І що то тепер повелось: – товариш, товаришка! По-моєму, жінка жінкою, а мужчина мужчиною; яке там товаришування!... Словник української мови у 20 томах
5. повестися — Дусь, -дешся, док. 1. Погодитись на щось непевне. І для чого я повівся на цю справу? 2. Повірити у брехню. Мені налапшали, а я, як останній дурень, повівся. Словник сучасного українського сленгу
6. повестися — I. ПОВО́ДИТИСЯ (дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином), ПОВО́ДИТИ СЕБЕ́, ТРИМА́ТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ЧИНИТИ, ЗАХОВУВАТИСЯ діал.; ОБХО́ДИТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ заст. (з ким-, чим-небудь певним чином, виявляючи своє ставлення до нього). — Док. Словник синонімів української мови
7. повестися — ПОВЕСТИ́СЯ¹ див. пово́дитися¹. ПОВЕСТИ́СЯ², еду́ся, еде́шся, док. 1. безос., розм. Увійти в звичай, стати звичним. [Олімпіада Іванівна:] І що то тепер повелось: — товариш, товаришка! По-моєму, жінка жінкою, а мужчина мужчиною; яке там товаришування! (Л. Словник української мови в 11 томах
8. повестися — Повестися, -ведеться гл. безл. 1) Пойти. Знову повелось по старому. Ком. І. 15. 2) Удаться. От же матері дав Бог талан, а мені дак уже й не повелось. Г. Барв. 424. Словник української мови Грінченка