повестися
ПОВЕСТИ́СЯ¹ див. пово́дитися¹.
ПОВЕСТИ́СЯ², еду́ся, еде́шся, док.
1. безос., розм. Увійти в звичай, стати звичним.
[Олімпіада Іванівна:] І що то тепер повелось: — товариш, товаришка! По-моєму, жінка жінкою, а мужчина мужчиною; яке там товаришування! (Л. Укр., II, 1951, 6);
Викосити леваду — то було синове діло, так уже повелося (Голов., Тополя.., 1965, 52).
2. розм. Те саме, що завести́ся 1; появитися.
Через який-небудь рік повелися поросята, утята, різного заводу кури (Л. Янов., І, 1959, 53);
Між наших вороних повелися тії коні, що вже знала я про них (Тич., І, 1957, 169).
3. кому і без додатка, безос., розм. Пощастити, вдатися.
— З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (Н.-Лев., VI, 1966, 401);
До переміни місць такі охочі Всі ті, кому в житті не повелось (Плужник, Вибр., 1966, 172).
4. розм. Завести приятельські, доброзичливі стосунки з ким-небудь.
З ледарем поведешся — горя наберешся (Укр.. присл.., 1955, 391);
Якщо з поетом уже повелася, — Я тобі [пташко] дам і пшениці, й водиці (Мал., Звенигора, 1959, 258).
5. розм. Почати відбуватися, здійснюватися; розпочатися.
В одній збірній компанії.. повелася розмова не дуже приємна обом друзям (Л. Укр., V, 1956, 140);
«Війна» поміж хлоп’яками.. повелася в Васильовськім затоні з давніх-давен (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 9).
6. діал. Піти (з ким-небудь).
Ой кумася, ой кумася меду напилася, А кум куму за рученьку, кума повелася (Коломийки, 1969, 306).
7. рідко. Пас. до повести́¹ 2.
— Там же до жолоба коней, хлопці! Я сінця вкинув їм. — І далі про себе наче: — А після вечері на луки поведуться… (Головко, І, 1957, 251).
Значення в інших словниках
- повестися — повести́ся 1 дієслово доконаного виду дотримуватися певної поведінки повести́ся 2 дієслово доконаного виду стати звичаєм безос. повести́ся 3 дієслово доконаного виду пощастити безос. Орфографічний словник української мови
- повестися — Пове́стися, пово́дитися. 1. безособ. Вестися, провадитися (про справи, добробут, тощо). У нашій читальні добре ся поводить, сходять ся ґазди і читають книжки і ґазети (Б. Українська літературна мова на Буковині
- повестися — I див. поводитися I. II -едуся, -едешся, док. 1》 безос., розм.Увійти в звичай, стати звичним. 2》 розм. Те саме, що завестися 1); появитися. 3》 кому і без додатка, безос., розм. Пощастити, вдатися. 4》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повестися — Повести́ся, -веде́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повестися — ПОВЕСТИ́СЯ¹ див. пово́дитися¹. ПОВЕСТИ́СЯ², еду́ся, еде́шся, док. 1. безос., розм. Увійти в звичай, стати звичним. [Олімпіада Іванівна:] І що то тепер повелось: – товариш, товаришка! По-моєму, жінка жінкою, а мужчина мужчиною; яке там товаришування!... Словник української мови у 20 томах
- повестися — Дусь, -дешся, док. 1. Погодитись на щось непевне. І для чого я повівся на цю справу? 2. Повірити у брехню. Мені налапшали, а я, як останній дурень, повівся. Словник сучасного українського сленгу
- повестися — I. ПОВО́ДИТИСЯ (дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином), ПОВО́ДИТИ СЕБЕ́, ТРИМА́ТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ЧИНИТИ, ЗАХОВУВАТИСЯ діал.; ОБХО́ДИТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ заст. (з ким-, чим-небудь певним чином, виявляючи своє ставлення до нього). — Док. Словник синонімів української мови
- повестися — Повестися, -ведеться гл. безл. 1) Пойти. Знову повелось по старому. Ком. І. 15. 2) Удаться. От же матері дав Бог талан, а мені дак уже й не повелось. Г. Барв. 424. Словник української мови Грінченка