повоювати
повоюва́ти
дієслово доконаного виду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повоювати — див. перемагати Словник синонімів Вусика
- повоювати — -юю, -юєш, док. 1》 неперех. Воювати (у 1 знач.) якийсь час. 2》 неперех., перен. Боротися якийсь час із ким-, чим-небудь або за когось, щось. 3》 перех. Перемогти, підкорити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повоювати — Повоюва́ти, -вою́ю, -вою́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повоювати — ПОВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. Воювати (у 1 знач.) якийсь час. Може, й стояв Олекса головою вище своїх товаришів, але сам багато не повоюєш (Г. Хоткевич); І я почув: – Він буде жить. Це кризис був. Словник української мови у 20 томах
- повоювати — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам. Словник синонімів української мови
- повоювати — ПОВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. неперех. Воювати (у 1 знач.) якийсь час. Багато потрудилися ви, товариші [радянські воїни]. Багато повоювали. Багато праці й поту, страшний тягар війни випав вам (Довж., III, 1960, 45); І я почув: — Він буде жить. Словник української мови в 11 томах
- повоювати — Повоювати, -воюю, -єш гл. Побѣдить, одолѣть (воюя). Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось; радяться, як їм того змія повоювати. Рудч. Ск. II. 10. Скажи царю, як не оддасть ще й тепер, то я його войною повоюю і силою царівну візьму. Рудч. Ск. II. 85. Словник української мови Грінченка