повоювати

Значення в інших словниках

1. повоювати — повоюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. повоювати — -юю, -юєш, док. 1》 неперех. Воювати (у 1 знач.) якийсь час. 2》 неперех., перен. Боротися якийсь час із ким-, чим-небудь або за когось, щось. 3》 перех. Перемогти, підкорити. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повоювати — Повоюва́ти, -вою́ю, -вою́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повоювати — ПОВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. Воювати (у 1 знач.) якийсь час. Може, й стояв Олекса головою вище своїх товаришів, але сам багато не повоюєш (Г. Хоткевич); І я почув: – Він буде жить. Це кризис був. Словник української мови у 20 томах
5. повоювати — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам. Словник синонімів української мови
6. повоювати — ПОВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. неперех. Воювати (у 1 знач.) якийсь час. Багато потрудилися ви, товариші [радянські воїни]. Багато повоювали. Багато праці й поту, страшний тягар війни випав вам (Довж., III, 1960, 45); І я почув: — Він буде жить. Словник української мови в 11 томах
7. повоювати — Повоювати, -воюю, -єш гл. Побѣдить, одолѣть (воюя). Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось; радяться, як їм того змія повоювати. Рудч. Ск. II. 10. Скажи царю, як не оддасть ще й тепер, то я його войною повоюю і силою царівну візьму. Рудч. Ск. II. 85. Словник української мови Грінченка