1. Орфографічний словник української мови

повірниця

пові́рниця

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повірниця — -і. Жін. до повірник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. повірниця — ПОВІ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до пові́рник. Це наближувало її до господаревої родини, робило з неї повірницю родинної тайни (Л. Мартович); Заговорила [Степанида] з тіткою Христею, яка мало не в усьому стала їй повірницею (М. Стельмах); * Образно. Природа .. Словник української мови у 20 томах
  3. повірниця — ПОВІ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до пові́рник. Це наближувало її до господаревої родини, робило з неї повірницю родинної тайни (Март., Тв., 1954, 229); Заговорила [Степанида] з тіткою Христею, яка мало не в усьому стала їй повірницею (Стельмах, Правда.. Словник української мови в 11 томах