1. Орфографічний словник української мови

погон

пого́н

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погон — -а, ч. 1》 Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу. 2》 мисл. Ремінь для ношення рушниці на спині. || Ремінь для ношення добутих зайців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. погон — ПОГО́Н, а, ч. Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу. Злегка обдряпаний твердим холодом гудзиків і погонів, Доря припав з довір'ям до батька (М. Словник української мови у 20 томах
  3. погон — ПОГО́Н, а, ч. Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу. Злегка обдряпаний твердим холодом гудзиків і погонів, Доря припав з довір’ям до батька (Коцюб. Словник української мови в 11 томах