погон
пого́н
-а, ч.
1》 Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу.
2》 мисл. Ремінь для ношення рушниці на спині.
|| Ремінь для ношення добутих зайців.
|| Ремінь з кільцем, до якого кріпляться кілька ременів – поводків для кількох мисливських собак.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погон — пого́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- погон — ПОГО́Н, а, ч. Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу. Злегка обдряпаний твердим холодом гудзиків і погонів, Доря припав з довір'ям до батька (М. Словник української мови у 20 томах
- погон — ПОГО́Н, а, ч. Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу. Злегка обдряпаний твердим холодом гудзиків і погонів, Доря припав з довір’ям до батька (Коцюб. Словник української мови в 11 томах