погомоніти

Значення в інших словниках

1. погомоніти — погомоні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. погомоніти — [погомоун’ітие] -н'у, -мониш, -мониемо, -мониете; нак. -мони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
3. погомоніти — Погомоні́ти, -моню́, -мони́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. погомоніти — ПОГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. Гомоніти якийсь час. Погомонівши там з судящими [судовиками] довгенько, вийшов до Ївги губернатор (Г. Квітка-Основ'яненко); – Ну, годі вже вам, хлопці. Далебі, як півні, зчепилися. Не те, щоб погомоніти тихо-мирно... (А. Словник української мови у 20 томах
5. погомоніти — РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. Словник синонімів української мови
6. погомоніти — ПОГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. Гомоніти якийсь час. Погомонівши там з судящими [судовиками] довгенько, вийшов до Ївги губернатор (Кв.-Осн., II, 1956, 288); — Ну, годі вже вам, хлопці. Далебі, як півні, зчепилися. Словник української мови в 11 томах
7. погомоніти — Погомоніти, -ню́, -ниш гл. Поговорить, побесѣдовать. Чумаки собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі тихенько. Рудч. Ск. II. 171. Парубки погомоніли-погомоніли та й розійшлись. МВ. І. 40. Сядь, погомони. ЗОЮР. І. 48. Словник української мови Грінченка