1. Словник синонімів української мови

погомоніти

РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. (голосно); ЩЕБЕТА́ТИ розм. (перев. про жінок і дітей — швидко й жваво). — Док.: порозмовля́ти, поговори́ти, побала́кати, побесі́дувати, погу́то́рити, погомоні́ти. Довго вони ще розмовляли, довго прощались і плакали (П. Куліш); Вони ще довгенько говорили (О. Кундзич); Кайдаш встав і почав балакати з чумаком (І. Нечуй-Левицький); Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); По вечері вони з Андрієм довго гуторили (М. Олійник); Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих (Панас Мирний); Стоять вони на цвинтарі, гомонять... (Панас Мирний); До присмерку галакали і плювалися заробітчани біля економії (М. Стельмах); Ще веселіше почали тоді гомоніти. Леся щебетала, як ластівочка (П. Куліш). — Пор. базі́кати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погомоніти — погомоні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погомоніти — [погомоун’ітие] -н'у, -мониш, -мониемо, -мониете; нак. -мони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. погомоніти — -ню, -ниш, док. Гомоніти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погомоніти — Погомоні́ти, -моню́, -мони́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. погомоніти — ПОГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. Гомоніти якийсь час. Погомонівши там з судящими [судовиками] довгенько, вийшов до Ївги губернатор (Г. Квітка-Основ'яненко); – Ну, годі вже вам, хлопці. Далебі, як півні, зчепилися. Не те, щоб погомоніти тихо-мирно... (А. Словник української мови у 20 томах
  6. погомоніти — ПОГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. Гомоніти якийсь час. Погомонівши там з судящими [судовиками] довгенько, вийшов до Ївги губернатор (Кв.-Осн., II, 1956, 288); — Ну, годі вже вам, хлопці. Далебі, як півні, зчепилися. Словник української мови в 11 томах
  7. погомоніти — Погомоніти, -ню́, -ниш гл. Поговорить, побесѣдовать. Чумаки собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі тихенько. Рудч. Ск. II. 171. Парубки погомоніли-погомоніли та й розійшлись. МВ. І. 40. Сядь, погомони. ЗОЮР. І. 48. Словник української мови Грінченка