поквол
по́квол
іменник чоловічого роду
наруга
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поквол — поквіл, -волу, ч., діал. Наруга, знущання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поквол — ПО́КВОЛ, ПО́КВІЛ, волу, ч., діал. Наруга, знущання. [Стеха (до Бичка) :] І що ж би то я була за мати, щоб пхала свою дитину на поталу та на поквол людям, на глум усьому хрещеному мирові? (М. Кропивницький); – Нема божої правди на світі!.. Словник української мови у 20 томах
- поквол — ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал. Словник синонімів української мови
- поквол — ПО́КВОЛ, ПО́КВІЛ, волу, ч., діал. Наруга, знущання. [Стеха (до Бичка) :] І що ж би то я була за мати, щоб пхала свою дитину на поталу та на поквол людям, на глум усьому хрещеному мирові? (Кроп., І, 1958, 446); — Нема божої правди на світі!.. Словник української мови в 11 томах