1. Орфографічний словник української мови

покуріти

покурі́ти 1

дієслово доконаного виду

диміти деякий час

покурі́ти 2

дієслово доконаного виду

здіймати куряву якийсь час

форми 'покуріє', 'покуріють' вживаються рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покуріти — I -рить, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. II покурить і рідко покуріє, док. Здіймати куряву вгору якийсь час. || Поїхати, побігти, здіймаючи куряву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покуріти — ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час; // Поїхати, побігти, здіймаючи куряву. Словник української мови у 20 томах
  3. покуріти — ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час; // Поїхати, побігти, здіймаючи куряву. Словник української мови в 11 томах