покуріти
покурі́ти
I -рить, док.
Виділяти дим при слабому горінні якийсь час.
II покурить і рідко покуріє, док.
Здіймати куряву вгору якийсь час.
|| Поїхати, побігти, здіймаючи куряву.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покуріти — покурі́ти 1 дієслово доконаного виду диміти деякий час покурі́ти 2 дієслово доконаного виду здіймати куряву якийсь час форми 'покуріє', 'покуріють' вживаються рідко Орфографічний словник української мови
- покуріти — ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час; // Поїхати, побігти, здіймаючи куряву. Словник української мови у 20 томах
- покуріти — ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час; // Поїхати, побігти, здіймаючи куряву. Словник української мови в 11 томах