покуріти
ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час.
ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час;
// Поїхати, побігти, здіймаючи куряву.
Тачанки, підібравши мертвих і поранених кулеметників, покуріли в село (Ю.Янов., І, 1958, 153);
Машина чмихнула, покуріла в бокову вулицю… (Гуц., Скупана.., 1965, 122).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покуріти — I -рить, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. II покурить і рідко покуріє, док. Здіймати куряву вгору якийсь час. || Поїхати, побігти, здіймаючи куряву. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покуріти — покурі́ти 1 дієслово доконаного виду диміти деякий час покурі́ти 2 дієслово доконаного виду здіймати куряву якийсь час форми 'покуріє', 'покуріють' вживаються рідко Орфографічний словник української мови
- покуріти — ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час; // Поїхати, побігти, здіймаючи куряву. Словник української мови у 20 томах