полуничник
полуни́чник
іменник чоловічого роду
ділянка землі, засаджена кущами полуниць; наливка
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полуничник — -а, ч. 1》 Ділянка землі, засаджена кущами полуниць. 2》 Наливка, напій із полуниць. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полуничник — ПОЛУНИ́ЧНИК, а, ч. 1. Ділянка землі, засаджена кущами полуниць. 2. Наливка, напій, пригот. з полуниць. Полуничник. Напій приготовляють так само, як і аґрусівку (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- полуничник — Полуни́чник, -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полуничник — ПОЛУНИ́ЧНИК, а, ч. 1. Ділянка землі, засаджена кущами полуниць. 2. Наливка, напій, пригот. з полуниць. Полуничник. Напій приготовляють так само, як і агрусівку (Укр. страви, 1957, 371). Словник української мови в 11 томах
- полуничник — Полуничник, полунишник, -ка м. 1) Стебель и листья клубники, клубничный кустикъ. Полуничнику багато, а ягід на йому нема. 2) Наливка на клубникѣ. 3) раст. Trifolium montanum L. ЗЮЗО. І. 139. Словник української мови Грінченка