1. Словник української мови у 20 томах

полуничник

ПОЛУНИ́ЧНИК, а, ч.

1. Ділянка землі, засаджена кущами полуниць.

2. Наливка, напій, пригот. з полуниць.

Полуничник. Напій приготовляють так само, як і аґрусівку (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полуничник — -а, ч. 1》 Ділянка землі, засаджена кущами полуниць. 2》 Наливка, напій із полуниць. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полуничник — полуни́чник іменник чоловічого роду ділянка землі, засаджена кущами полуниць; наливка Орфографічний словник української мови
  3. полуничник — Полуни́чник, -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. полуничник — ПОЛУНИ́ЧНИК, а, ч. 1. Ділянка землі, засаджена кущами полуниць. 2. Наливка, напій, пригот. з полуниць. Полуничник. Напій приготовляють так само, як і агрусівку (Укр. страви, 1957, 371). Словник української мови в 11 томах
  5. полуничник — Полуничник, полунишник, -ка м. 1) Стебель и листья клубники, клубничный кустикъ. Полуничнику багато, а ягід на йому нема. 2) Наливка на клубникѣ. 3) раст. Trifolium montanum L. ЗЮЗО. І. 139. Словник української мови Грінченка