полінце
полі́нце
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полінце — -я, с. Зменш.-пестл. до поліно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полінце — ПОЛІ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до полі́но. Сьогодні вдень Катря .. посліднє полінце спалила, щоб спекти її [перепічку] (Панас Мирний); [Юлія:] Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (І. Словник української мови у 20 томах
- полінце — ПОЛІ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до полі́но. Сьогодні вдень Катря.. посліднє полінце спалила, щоб спекти її [перепічку] (Мирний, IV, 1955, 287); [Юлія:] Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Фр. Словник української мови в 11 томах