полінце
полі́нце
-я, с.
Зменш.-пестл. до поліно.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полінце — полі́нце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- полінце — ПОЛІ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до полі́но. Сьогодні вдень Катря .. посліднє полінце спалила, щоб спекти її [перепічку] (Панас Мирний); [Юлія:] Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (І. Словник української мови у 20 томах
- полінце — ПОЛІ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до полі́но. Сьогодні вдень Катря.. посліднє полінце спалила, щоб спекти її [перепічку] (Мирний, IV, 1955, 287); [Юлія:] Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Фр. Словник української мови в 11 томах