1. Орфографічний словник української мови

посміховище

посміхо́вище 1

іменник середнього роду

посміх, глум, наруга

посміхо́вище 2

іменник середнього роду, істота

той, з кого сміються, глузують

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посміховище — див. ганьба Словник синонімів Вусика
  2. посміховище — -а, с. 1》 Той, з кого сміються, глузують. 2》 Посміх, глум, наруга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посміховище — ПОСМІХО́ВИЩЕ, а, с. 1. Той, з кого сміються, глузують. [Матрона:] Я чесного роду, на моїм ім'ю [імені] ані волосинки чужої не пристало, я не хочу бути людським посміховищем (І. Франко); – А тепер ви, куме, людське посміховище, от що ви... (П. Словник української мови у 20 томах
  4. посміховище — ПОСМІХО́ВИЩЕ (той або те, з кого (чого) сміються, глузують), ПОСМІХО́ВИСЬКО, ПО́СМІХ, ПОСМІ́ШИЩЕ, СМІХО́ВИЩЕ, СМІХО́ВИСЬКО, СМІХОТА́ розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Масло посміховищем зробив її, глумився, Ще й досі не загоїлася рана в серці (А. Словник синонімів української мови
  5. посміховище — ПОСМІХО́ВИЩЕ, а, с. 1. Той, з кого сміються, глузують. [Матрона:] Я чесного роду, на моїм ім’ю [імені] ані волосинки чужої не пристало, я не хочу бути людським посміховищем (Фр., IX, 1952, 406); — А тепер ви, куме, людське посміховище, от що ви… (Козл. Словник української мови в 11 томах
  6. посміховище — Посміховище, -ща с. Посмѣшище. На посміховище я їм здався? Сим. 217. Словник української мови Грінченка