1. Орфографічний словник української мови

постинати

постина́ти 1

дієслово доконаного виду

зітнути, зрізати, зрубати все або багато чого-небудь

постина́ти 2

дієслово доконаного виду

стяти, скувати льодом

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постинати — I -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зітнути, зрізати, зрубати все чи багато чого-небудь. 2》 кого, рідко. Зітнути голови багатьом, зарубати, знищити багатьох. II -ає, док., перех., рідко. Стяти, скувати льодом (річки, озера і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. постинати — ПОСТИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що. 1. Зітнути, зрізати, зрубати все або багато чого-небудь. [Єфросина:] Їй-богу, візьму ножиці та постинаю ті капосні ріжки (І. Нечуй-Левицький); [Лев:] Де-де! ще й не такі були дуби, та й тії постинали... (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  3. постинати — ПОСТИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зітнути, зрізати, зрубати все або багато чого-небудь. [Єфросина:] Їй-богу, візьму ножиці та постинаю ті капосні ріжки (Н.-Лев., II, 1956, 479); [Лев:] Де-де! ще й не такі були дуби, та й тії постинали… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  4. постинати — Постина́ти, -на́ю, -єш гл. Обезглавить, зарубить (многихъ): По всьому царству постинать малих дітей. Шевч. 638. Постинав їм голови. Чуб. II. 600. Словник української мови Грінченка