потачка
пота́чка
іменник жіночого роду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потачка — -и, ж., розм. Те саме, що потурання. Давати (дати) потачку кому — потурати, попускати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потачка — Попуст, потур, див. попущення Словник чужослів Павло Штепа
- потачка — ПОТА́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що потура́ння. Словник української мови у 20 томах
- потачка — дава́ти / да́ти пота́чку кому. Потурати чиїм-небудь діям, вчинкам; попускати комусь. Собаки не дають вовкам потачку (Л. Глібов); — Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново.— Потачки йому не давайте (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
- потачка — ПОТУРА́ННЯ (надмірно поблажливе, невимогливе ставлення до когось, чогось), ПО́ПУСК, ПО́ПУСТ, ПОБЛА́ЖКА розм., ПОТА́ЧКА розм., ПО́ТУР заст., ПОТО́ЛЯ заст.; ПІ́ЛЬГА (великодушне, не дуже суворе ставлення до чиєїсь провини). Словник синонімів української мови
- потачка — ПОТА́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що потура́ння. Дава́ти (да́ти) пота́чку кому — потурати, попускати. — Що було, те за водою спливло. Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново. — Потачки йому не давайте (Збан., Курил. Словник української мови в 11 томах