потачка
ПОТУРА́ННЯ (надмірно поблажливе, невимогливе ставлення до когось, чогось), ПО́ПУСК, ПО́ПУСТ, ПОБЛА́ЖКА розм., ПОТА́ЧКА розм., ПО́ТУР заст., ПОТО́ЛЯ заст.; ПІ́ЛЬГА (великодушне, не дуже суворе ставлення до чиєїсь провини). У місті з'явилися банди вуличників, які вже систематично порушували громадський спокій при явному потуранні поліції (П. Колесник); — Ну, а коли нас, по Божому попуску, з тієї позиції виб'ють, то ми перейдемо у містечко (М. Старицький); — Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (З. Тулуб); — Вітю, повернути йому хід назад чи ні? — Не повертай! Нехай не звикає і не надіється на поблажки. Шахи — це боротьба (П. Автомонов); — З нього непоганий слуга буде, — подумав (Гарецький). — Такий нікому не дасть потачки, вірно служитиме своєму володареві (П. Кочура); Тепер хоч і в чужій хаті живу, а потуру дітям не даю, навчаю... (Ганна Барвінок); Не давай серцю потолі, бо сам підеш до неволі (прислів'я); Адонаї! За що мене караєш Пророчим духом і остатню пільгу, остатню оборону відбираєш? (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- потачка — пота́чка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- потачка — -и, ж., розм. Те саме, що потурання. Давати (дати) потачку кому — потурати, попускати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потачка — Попуст, потур, див. попущення Словник чужослів Павло Штепа
- потачка — ПОТА́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що потура́ння. Словник української мови у 20 томах
- потачка — дава́ти / да́ти пота́чку кому. Потурати чиїм-небудь діям, вчинкам; попускати комусь. Собаки не дають вовкам потачку (Л. Глібов); — Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново.— Потачки йому не давайте (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
- потачка — ПОТА́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що потура́ння. Дава́ти (да́ти) пота́чку кому — потурати, попускати. — Що було, те за водою спливло. Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново. — Потачки йому не давайте (Збан., Курил. Словник української мови в 11 томах