1. Словник української мови в 11 томах

потачка

ПОТА́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що потура́ння.

Дава́ти (да́ти) пота́чку кому — потурати, попускати.

— Що було, те за водою спливло. Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново. — Потачки йому не давайте (Збан., Курил. о-ви, 1963, 84);

[Платон Гаврилович:] Це, як дати їм [хлопцям] таку потачку, то вони мені із саду все з пеньками повиносять (Вас., III, 1960, 142).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потачка — пота́чка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. потачка — -и, ж., розм. Те саме, що потурання. Давати (дати) потачку кому — потурати, попускати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потачка — Попуст, потур, див. попущення Словник чужослів Павло Штепа
  4. потачка — ПОТА́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що потура́ння. Словник української мови у 20 томах
  5. потачка — дава́ти / да́ти пота́чку кому. Потурати чиїм-небудь діям, вчинкам; попускати комусь. Собаки не дають вовкам потачку (Л. Глібов); — Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново.— Потачки йому не давайте (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
  6. потачка — ПОТУРА́ННЯ (надмірно поблажливе, невимогливе ставлення до когось, чогось), ПО́ПУСК, ПО́ПУСТ, ПОБЛА́ЖКА розм., ПОТА́ЧКА розм., ПО́ТУР заст., ПОТО́ЛЯ заст.; ПІ́ЛЬГА (великодушне, не дуже суворе ставлення до чиєїсь провини). Словник синонімів української мови