привідець

Значення в інших словниках

1. привідець — ПРИВІДЦЯ див. ПРИЗВІДНИК; (гурту) ватажок, проводир. Словник синонімів Караванського
2. привідець — див. заводей Словник синонімів Вусика
3. привідець — рідко приводець, -дця, ч., розм. 1》 Призвідник бунту, змови і т. ін. || Заводій (звичайно на гулянці). || Той, хто є причиною чого-небудь; винуватець. || Організатор чого-небудь. 2》 Те саме, що ватажок 1). || Організатор, ідейний, політичний наставник; проводир, вождь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. привідець — ПРИВІ́ДЕЦЬ, рідко ПРИВО́ДЕЦЬ, дця, ч., розм. 1. Призвідник бунту, змови і т. ін. Не село бунтувало, а тільки привідці (М. Коцюбинський); Миколу з кількома ватажками та приводцями зв'язали, одвели до міста й посадили в тюрму (І. Словник української мови у 20 томах
5. привідець — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови
6. привідець — ПРИВІ́ДЕЦЬ, рідко ПРИВО́ДЕЦЬ, дця, ч., розм. 1. Призвідник бунту, змови і т. ін. Не село бунтувало, а тільки привідці (Коцюб., II, 1955, 98); Миколу з кількома ватажками та приводцями зв’язали, одвели до міста й посадили в тюрму (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
7. привідець — Привідець, -дця и привідця, -ці м. Руководитель; предводитель. Черк. у. Геть у полі у широкім татари ночують... Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. АД. І. 166. Макогоненко до всеї біди привідця. Котл. Н. П. 378. Привідця був во всіх содомах. Котл. Ен. VI. 25. Словник української мови Грінченка