привідець
ПРИВІ́ДЕЦЬ, рідко ПРИВО́ДЕЦЬ, дця, ч., розм.
1. Призвідник бунту, змови і т. ін.
Не село бунтувало, а тільки привідці (М. Коцюбинський);
Миколу з кількома ватажками та приводцями зв'язали, одвели до міста й посадили в тюрму (І. Нечуй-Левицький);
// Заводій (звичайно на гулянці).;
// Той, хто є причиною чого-небудь; винуватець.
– Робіть же діло з кінцем, .. в'яжіте приводця, щоб не втік з хати (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Організатор чого-небудь.
У нас вийшла газета, хто був її привідцем – не знаю (з мемуарної літ.).
2. Те саме, що ватажо́к 1.
– Еге! Дак отака нам дяка! – закричали тоді привідці (у кожної купи був свій ватажок) (П. Куліш);
Гордий своїм розумом та красномовністю, він хотів бути скрізь приводцем (І. Нечуй-Левицький);
// Організатор, ідейний, політичний наставник; проводир, вождь.
Такі люде, як Роман, змінивши свої погляди та пересвідчення, були небезпечні для батюшки: вони приставали на штунду і потім ставали навіть штундівськими пресвітерами і привідцями (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- привідець — приві́дець іменник чоловічого роду, істота винуватець; заводій; ватажок розм. Орфографічний словник української мови
- привідець — ПРИВІДЦЯ див. ПРИЗВІДНИК; (гурту) ватажок, проводир. Словник синонімів Караванського
- привідець — див. заводей Словник синонімів Вусика
- привідець — рідко приводець, -дця, ч., розм. 1》 Призвідник бунту, змови і т. ін. || Заводій (звичайно на гулянці). || Той, хто є причиною чого-небудь; винуватець. || Організатор чого-небудь. 2》 Те саме, що ватажок 1). || Організатор, ідейний, політичний наставник; проводир, вождь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- привідець — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови
- привідець — ПРИВІ́ДЕЦЬ, рідко ПРИВО́ДЕЦЬ, дця, ч., розм. 1. Призвідник бунту, змови і т. ін. Не село бунтувало, а тільки привідці (Коцюб., II, 1955, 98); Миколу з кількома ватажками та приводцями зв’язали, одвели до міста й посадили в тюрму (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- привідець — Привідець, -дця и привідця, -ці м. Руководитель; предводитель. Черк. у. Геть у полі у широкім татари ночують... Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. АД. І. 166. Макогоненко до всеї біди привідця. Котл. Н. П. 378. Привідця був во всіх содомах. Котл. Ен. VI. 25. Словник української мови Грінченка