привід

ПРИВІ́Д, воду, ч., юр.

Примусова доставка до слідчого, прокурора або суду обвинуваченого, свідка, потерпілого, що ухиляються без поважних причин від добровільної явки за викликом у призначений строк.

Він має приводи за крадіжки, погано вчиться, бешкетує (з газ.).

ПРИ́ВІД, воду, ч.

1. Підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій, вчинків.

[Кай Летіцій:] Слухай! Чи зопалу ти слово се сказала, чи привід маєш щось такого думать? (Леся Українка);

Павло твердо вирішив, нарешті, рішуче поговорити з Людмилою .. А якраз і привід був: в цьому ж листі дядько просив дещо переказати Галаганові (А. Головко);

Він мовчав всю дорогу, не знаходячи приводу заговорити з Марією (В. Кучер);

Шабля стала приводом для безконечних спогадів, в які любив поринати сиваський воїн довгими зимовими вечорами (С. Голованівський);

– Не має приводів заздалегідь висловлювати свої сумніви і наш шановний гість, – кинув він у мій бік (І. Кулик).

2. діал. Провід (у 2 знач.).

Без приводу військо гине (Номис);

Се все дурень за моїм приводом працює (Ганна Барвінок);

– Під приводом матері ти учитимешся хазяїнувати, учитимешся доглядати дітей, як вона своїх доглядала (Панас Мирний).

3. перев., у сполуч. зі сл. давати, діал. Приклад.

В усяких дурощах він перший дає парубкам привід (І. Нечуй-Левицький).

4. діал. Притулок (у 1 знач.).

Мене всі прочани знають з усього світу, я їм усім даю привід у Києві (І. Нечуй-Левицький).

5. мех. Пристрій для приведених в дію якої-небудь машини чи механізму.

Електричний привід;

Гідравлічний привід;

// Частина такого пристрою у вигляді безконечного ременя, який з'єднує машину, механізм із джерелом енергії.

Шумлять приводи, вали над блиском, над станками (В. Сосюра);

Думав він, як докопатися до тонких приводів Байдиного серця (Д. Бедзик).

Дава́ти / да́ти при́від див. дава́ти.

○ (1) З при́воду чого, якого – у зв'язку з чим-небудь.

Напишу тобі ще кілька слів про своє здоров'я, бо не хочу, щоб ти турбувалася з приводу тої звістки, яку я подав учора (М. Коцюбинський);

З приводу якогось свята, а може, й без свята – просто так Юрина старша сестра з своїми подругами вирішили влаштувати “театр” (Ю. Смолич);

Безплідні .. атаки було припинено. В полку з цього приводу наговорювали, що Врангель вирішив нібито зачекати прибуття танків (О. Гончар);

(2) Під при́водом чого, яким – приховуючи справжню мету дії, вчинку.

Катерина могла б послати Нелю до Сулімана під будь-яким приводом, але боялась, що зовсім не попереджена Неля може більш пошкодити справі, ніж допомогти (Ірина Вільде);

Фельдшер уже знав, що значить зайти в кабінет. Це значить принести туди спирту під приводом офіціальної службової розмови (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привід — при́від іменник чоловічого роду причина; пристрій приві́д іменник чоловічого роду приведення Орфографічний словник української мови
  2. привід — Причина, підстава, претекст, жм. ГАЧОК, зачіпка, приключка; ФР. марка, закид, <н. під маркою, під закидом = під приводом>; п! ПОШТОВХ. Словник синонімів Караванського
  3. привід — див. причина Словник синонімів Вусика
  4. привід — I [прив'ід] -воду, м. (ў) -вод'і, мн. -водие, -вод'іў (причина; пристрій) II [приев’ід] -воду, м. (на) -вод'і, мн. -водие, -вод'іў (приведення) Орфоепічний словник української мови
  5. привід — I пр`ивід-воду, ч. 1》 Підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій, вчинків. Давати привід. З приводу чого, якого — у зв'язку з чим-небудь. Під приводом чого, яким — приховуючи справжню мету дії, вчинку. 2》 тех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. привід — 1. див. предлог, претекст, повод, позір 2. див. міраж, видіння, галюцинація, фантом Словник чужослів Павло Штепа
  7. привід — КЕРІВНИ́ЦТВО (спрямовування діяльності когось, чогось, очолювання кого-, чого-небудь тощо), КЕРУВА́ННЯ, УПРАВЛІ́ННЯ, ПРАВЛІ́ННЯ, ПРО́ВІД, ПРИ́ВІД діал., ОРУ́ДА розм., КЕ́РМА заст. (Воронюк:) Дисертація написана під вашим керівництвом (З. Словник синонімів української мови
  8. привід — При́від, -воду; -води, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. привід — ПРИ́ВІД, воду, ч. 1. Підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій, вчинків. [Кай Летіцій:] Слухай! Чи зопалу ти слово се сказала, чи привід маєш щось такого думать? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. привід — Привід, -воду м. 1) Руководство, предводительство. А дурень за моїм приводом працює. Г. Барв. 307. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку. О. 1862. IV. 40. (н. п.). Словник української мови Грінченка