привідець

ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. (шаноблива назва ватажка). Почувши ім'я буковинського народного ватажка, старий гуцул підвів голову і очі його засвітилися (І. Муратов); Провідник підпілля; Отаман із своєю ватагою постояв на лимані з тиждень і почав збиратись додому (І. Нечуй-Левицький); — А Дмитро.. став нашим проводиром (З. Тулуб); Дивлячись туди, легко було уявляти себе новим ватагом опришків у цих темних горах і дебрях (П. Козланюк); Молодий ватажко (Довбуш).. нікого й нічого не боявся (Г. Хоткевич); Пісістрат, проводар мужовладний, На колісницю зійшов (переклад Б. Тена); Вони (стародавні люди) бальзамували своїх царів, старшин та провідців (Ю. Смолич); За провідцю їхнього був кремезний дід Онохрій Литка, що навколо нього.. оберталися всі його прибічники (Г. Епік); Наклеп на мене зводять, нібито я до всього привідця (В. Кучер); Батько її дійсно був колись батрацьким вожаком під час страйку (О. Гончар).

ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло. Головний винуватець, призвідник бійки, організатор випивок і нічних пригод — він, Уланчик (П. Дорошко); Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (С. Добровольський); Через кілька день голова половив усіх провинників і посадив на день у холодну, а Дениса, як привідця тому всьому, посадив на три дні (І. Нечуй-Левицький); Він був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (О. Гончар).

ОРГАНІЗА́ТОР (той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що-небудь), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ розм., ПРИВІ́ДЕЦЬ розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ розм., ПРИВІ́ДЦЯ розм.; ЗАВОДІ́Й розм. (перев. витівок, бенкетів, сварок), ЗАВОДІЯ́КА розм. Сірко був організатором численних походів запоріжців проти турецько-татарських загарбників (І. Шаповал); (Микола) був призвідник усіх забав (В. Гжицький); Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (С. Добровольський); У нас вийшла газета, хто був її привідцем — не знаю (з науково-популярної літератури); Прикажчик не без підстав підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привідець — приві́дець іменник чоловічого роду, істота винуватець; заводій; ватажок розм. Орфографічний словник української мови
  2. привідець — ПРИВІДЦЯ див. ПРИЗВІДНИК; (гурту) ватажок, проводир. Словник синонімів Караванського
  3. привідець — див. заводей Словник синонімів Вусика
  4. привідець — рідко приводець, -дця, ч., розм. 1》 Призвідник бунту, змови і т. ін. || Заводій (звичайно на гулянці). || Той, хто є причиною чого-небудь; винуватець. || Організатор чого-небудь. 2》 Те саме, що ватажок 1). || Організатор, ідейний, політичний наставник; проводир, вождь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. привідець — ПРИВІ́ДЕЦЬ, рідко ПРИВО́ДЕЦЬ, дця, ч., розм. 1. Призвідник бунту, змови і т. ін. Не село бунтувало, а тільки привідці (М. Коцюбинський); Миколу з кількома ватажками та приводцями зв'язали, одвели до міста й посадили в тюрму (І. Словник української мови у 20 томах
  6. привідець — ПРИВІ́ДЕЦЬ, рідко ПРИВО́ДЕЦЬ, дця, ч., розм. 1. Призвідник бунту, змови і т. ін. Не село бунтувало, а тільки привідці (Коцюб., II, 1955, 98); Миколу з кількома ватажками та приводцями зв’язали, одвели до міста й посадили в тюрму (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. привідець — Привідець, -дця и привідця, -ці м. Руководитель; предводитель. Черк. у. Геть у полі у широкім татари ночують... Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. АД. І. 166. Макогоненко до всеї біди привідця. Котл. Н. П. 378. Привідця був во всіх содомах. Котл. Ен. VI. 25. Словник української мови Грінченка