привідця

ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. (шаноблива назва ватажка). Почувши ім'я буковинського народного ватажка, старий гуцул підвів голову і очі його засвітилися (І. Муратов); Провідник підпілля; Отаман із своєю ватагою постояв на лимані з тиждень і почав збиратись додому (І. Нечуй-Левицький); — А Дмитро.. став нашим проводиром (З. Тулуб); Дивлячись туди, легко було уявляти себе новим ватагом опришків у цих темних горах і дебрях (П. Козланюк); Молодий ватажко (Довбуш).. нікого й нічого не боявся (Г. Хоткевич); Пісістрат, проводар мужовладний, На колісницю зійшов (переклад Б. Тена); Вони (стародавні люди) бальзамували своїх царів, старшин та провідців (Ю. Смолич); За провідцю їхнього був кремезний дід Онохрій Литка, що навколо нього.. оберталися всі його прибічники (Г. Епік); Наклеп на мене зводять, нібито я до всього привідця (В. Кучер); Батько її дійсно був колись батрацьким вожаком під час страйку (О. Гончар).

ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло. Головний винуватець, призвідник бійки, організатор випивок і нічних пригод — він, Уланчик (П. Дорошко); Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (С. Добровольський); Через кілька день голова половив усіх провинників і посадив на день у холодну, а Дениса, як привідця тому всьому, посадив на три дні (І. Нечуй-Левицький); Він був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (О. Гончар).

ОРГАНІЗА́ТОР (той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що-небудь), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ розм., ПРИВІ́ДЕЦЬ розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ розм., ПРИВІ́ДЦЯ розм.; ЗАВОДІ́Й розм. (перев. витівок, бенкетів, сварок), ЗАВОДІЯ́КА розм. Сірко був організатором численних походів запоріжців проти турецько-татарських загарбників (І. Шаповал); (Микола) був призвідник усіх забав (В. Гжицький); Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (С. Добровольський); У нас вийшла газета, хто був її привідцем — не знаю (з науково-популярної літератури); Прикажчик не без підстав підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привідця — привідця (385) < польськ. przewódca — вожак [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. привідця — приві́дця іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. привідця — див. заводей Словник синонімів Вусика
  4. привідця — рідко приводця, -і, ч., розм. Те саме, що привідець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. привідця — ПРИВІ́ДЦЯ, рідко ПРИВО́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що приві́дець. [Захарко:] Двадцять два роки парубкові, а серце чи ще не починало жити, чи вже нажилося? На гулянці та в жартах ти мало не привідця (М. Словник української мови у 20 томах
  6. привідця — Приві́дця (ватаг), -дці, -дцею; -ві́дці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. привідця — ПРИВІ́ДЦЯ, рідко ПРИВО́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що приві́дець. [Захарко:] Двадцять два роки парубкові, а серце чи ще не починало жити, чи вже нажилося? На гулянці та в жартах ти мало не привідця (Кроп. Словник української мови в 11 томах