привідця

ПРИВІ́ДЦЯ, рідко ПРИВО́ДЦЯ, і, ч., розм.

Те саме, що приві́дець.

[Захарко:] Двадцять два роки парубкові, а серце чи ще не починало жити, чи вже нажилося? На гулянці та в жартах ти мало не привідця (М. Кропивницький);

Згадую тебе ставним, широкоплечим, Рум'яним шляхтичем, привідцею в гульні, Що очі засліпив красуні не одній! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

Наклеп на мене зводять, нібито я до всього привідця (В. Кучер);

Батько подумав, що Валерій уже стає в хлоп'яків за привідцю (О. Ільченко);

Він уявляв себе великим привідцею – як Наполеон (Б. Грінченко);

* Образно. Де ти бачив військо без отаманів? Отара б це була, а не військо. Навіть гірше, бо в кожному табуні і в кожній зграї є свій привідця (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

привідця — привідця (385) < польськ. przewódca — вожак [MО,V] Словник з творів Івана Франка
привідця — приві́дця іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
привідця — див. заводей Словник синонімів Вусика
привідця — рідко приводця, -і, ч., розм. Те саме, що привідець. Великий тлумачний словник сучасної мови
привідця — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови
привідця — Приві́дця (ватаг), -дці, -дцею; -ві́дці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
привідця — ПРИВІ́ДЦЯ, рідко ПРИВО́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що приві́дець. [Захарко:] Двадцять два роки парубкові, а серце чи ще не починало жити, чи вже нажилося? На гулянці та в жартах ти мало не привідця (Кроп. Словник української мови в 11 томах