1. Словник української мови у 20 томах

привідниця

ПРИВІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до приві́дник.

– Чи пам'ятаєте ви, сестриці, ту високу грушу, що схилилась над самою криницею? Ми посідаємо під грушею доконечне так, як оці панни, і будемо дожидати Лемішковського. – А справді посідаймо! посідаймо! – гукнули в один голос сестри, припліскуючи в долоні. – Тільки що ж оце ми позабираємо в руки, щоб достоту сповнити оцю картину! – промовила привідниця Люцина. – Тут одна панна держить хрест, друга чашу, третя дитинку (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привідниця — приві́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. привідниця — -і. Жін. до привідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. привідниця — Привідниця, -ці ж. Предводительница; руководительница. Левиц. І. 286. Словник української мови Грінченка