привідця
ПРИВІ́ДЦЯ, рідко ПРИВО́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що приві́дець.
[Захарко:] Двадцять два роки парубкові, а серце чи ще не починало жити, чи вже нажилося? На гулянці та в жартах ти мало не привідця (Кроп., II, 1958, 136);
Згадую тебе ставним, широкоплечим, Рум’яним шляхтичем, привідцею в гульні, Що очі засліпив красуні не одній! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 307);
Наклеп на мене зводять, нібито я до всього привідця (Кучер, Прощай.., 1957, 322);
Батько подумав, що Валерій уже стає в хлоп’яків за привідцю (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 15);
Він уявляв себе великим привідцею — як Наполеон (Гр., II, 1963, 16);
*Образно. Де ти бачив військо без отаманів? Отара б це була, а не військо. Навіть гірше, бо в кожному табуні і в кожній зграї є свій привідця (Тулуб, Людолови, І, 1957, 437).
Значення в інших словниках
- привідця — привідця (385) < польськ. przewódca — вожак [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- привідця — приві́дця іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- привідця — див. заводей Словник синонімів Вусика
- привідця — рідко приводця, -і, ч., розм. Те саме, що привідець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- привідця — ПРИВІ́ДЦЯ, рідко ПРИВО́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що приві́дець. [Захарко:] Двадцять два роки парубкові, а серце чи ще не починало жити, чи вже нажилося? На гулянці та в жартах ти мало не привідця (М. Словник української мови у 20 томах
- привідця — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови
- привідця — Приві́дця (ватаг), -дці, -дцею; -ві́дці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)