1. Орфографічний словник української мови

провинити

провини́ти

дієслово доконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провинити — -ню, -ниш, док., розм. Те саме, що провинитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. провинити — ПРОВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. Те саме, що провини́тися. Не розмовляв уже Олексій з вартовим .. Боявсь і очей звести на товариша, сказано – провинив (П. Куліш); [Хома:] Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  3. провинити — ПРОВИНИ́ТИСЯ (зробити комусь прикрість, шкоду, бути винним перед кимсь), ЗАВИНИ́ТИ, ПРОВИНИ́ТИ розм., ЗВИНИ́ТИСЯ розм., ПРОШПЕ́ТИТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИ розм., НАГРІШИ́ТИ розм., ПРОШТРА́ФИТИСЯ розм., ПРОШКО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. провинити — ПРОВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. Те саме, що провини́тися. Не розмовляв уже Олексій з вартовим.. Боявсь і очей звести на товариша, сказано — провинив (П. Куліш, Вибр., 1969, 303); [Хома:] Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? (Кроп., IV, 1959, 148). Словник української мови в 11 томах
  5. провинити — Провини́ти, -ню́, -ни́ш гл. Провиниться. Що ж я провинив, що тя питаю? Чуб. V. 89. Будеш бити, сли-м провинила. Гол. Словник української мови Грінченка