1. Орфографічний словник української мови

прокладач

проклада́ч

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокладач — -а, ч., перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прокладач — ПРОКЛАДА́Ч, а́, ч., перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає. Я бачила, я прагнула до них, прокладачів незміряних доріг, до доброї жадоби їх робіт, до їхніх спільних радощів і бід (М. Словник української мови у 20 томах
  3. прокладач — ПРОКЛАДА́Ч, а́, ч., перев. у сполуч. із сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає. Я бачила, я прагнула до них, прокладачів незміряних доріг, до доброї жадоби їх робіт, до їхніх спільних радощів і бід (Бажан, Політ.. Словник української мови в 11 томах