прокладач

Значення в інших словниках

1. прокладач — проклада́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. прокладач — ПРОКЛАДА́Ч, а́, ч., перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає. Я бачила, я прагнула до них, прокладачів незміряних доріг, до доброї жадоби їх робіт, до їхніх спільних радощів і бід (М. Словник української мови у 20 томах
3. прокладач — ПРОКЛАДА́Ч, а́, ч., перев. у сполуч. із сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає. Я бачила, я прагнула до них, прокладачів незміряних доріг, до доброї жадоби їх робіт, до їхніх спільних радощів і бід (Бажан, Політ.. Словник української мови в 11 томах