1. Словник української мови в 11 томах

прокладач

ПРОКЛАДА́Ч, а́, ч., перев. у сполуч. із сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає.

Я бачила, я прагнула до них, прокладачів незміряних доріг, до доброї жадоби їх робіт, до їхніх спільних радощів і бід (Бажан, Політ.., 1964, 6);

Гідробудівник, який звів і зводить греблі з судноплавними шлюзами під Дніпродзержинськом, Кременчуком, Києвом і Каневом, став водночас і прокладачем наскрізного глибоководного шляху від гирла Прип’яті до Чорного моря (Наука.., 2, 1965, 18);

Знаменним сам по собі є інтерес Тичини, видатного українського поета-новатора, до творчості Чаренца — такого ж прокладача нових шляхів у вірменській поезії, яким Тичина був в українській (Рад. літ-во, 12, 1958, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокладач — проклада́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прокладач — -а, ч., перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокладач — ПРОКЛАДА́Ч, а́, ч., перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Той, хто щось прокладає. Я бачила, я прагнула до них, прокладачів незміряних доріг, до доброї жадоби їх робіт, до їхніх спільних радощів і бід (М. Словник української мови у 20 томах