1. Орфографічний словник української мови

пустир

пусти́р

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустир — -я, ч. Незабудоване, запущене місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пустир — моск. порожня порожня, див. пустота Словник чужослів Павло Штепа
  3. пустир — ПУСТИ́Р, я́, ч. Незабудоване, запущене місце. На краю села був пустир, якого ніхто ніколи не займав. Вирішив Тимофій збудувати там хатчину (з казки); На пустирі будинок уродився І всіх причарував (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. пустир — ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В. Словник синонімів української мови
  5. пустир — Пусти́р, -ря́; -тирі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)