підгукувати
підгу́кувати
дієслово недоконаного виду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підгукувати — -ую, -уєш, недок., розм. Вигуками підтримуватіи кого-небудь, виявляючи солідарність з кимось. || Гукати кого-небудь, підкликаючи до себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підгукувати — ПІДГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Вигуками підтримувати кого-небудь, виявляючи солідарність з кимось. Попадя, почувши нелад, перша замовкла, за нею Проценко, один Довбня, наче змовився спершу, одно підгукував попові (Панас Мирний); – Ми протестуємо!... Словник української мови у 20 томах
- підгукувати — ПІДГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Вигуками підтримувати кого-небудь, виявляючи солідарність з кимось. Попадя, почувши нелад, перша замовкла, за нею Проценко, один Довбня, наче змовився спершу, одно підгукував попові (Мирний, III, 1954, 211)... Словник української мови в 11 томах
- підгукувати — Підгукувати, -кую, -єш гл. Покрикивать въ добавленіе къ крику, пѣнію и пр. Хлопці підгукували, приказували й приспівували. Левиц. І. 16. Колісник підгукував... кумі. Мир. Пов. II. 69. Словник української мови Грінченка