пічкур

пічку́р 1

іменник чоловічого роду, істота

риба

пічку́р 2

іменник чоловічого роду, істота

той, хто любить лежати на печі; опалювач

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пічкур — див. відлюдкуватий; ледачий Словник синонімів Вусика
  2. пічкур — I -а, ч. Дрібна річкова риба родини коропових; піскар. II -а, ч. 1》 розм. Той, хто любить лежати на печі. || Те саме, що ледар. 2》 діал. Опалювач, грубник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пічкур — ПІЧКУ́Р¹, а́, ч. Дрібна річкова риба родини коропових. Не річка – струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (П. Автомонов); У ставах .. є чимало смітної риби – карася, пічкура, в'юна (з наук. літ.). ПІЧКУ́Р², а́, ч. 1. розм. Словник української мови у 20 томах
  4. пічкур — I. ПІЧКУ́Р (дрібна річкова риба), ПІСКА́Р, КО́БЛИК (КО́ВБЛИК) діал. Хлопці бродили по коліна, видивляючись між камінцями пічкурів (Ю. Збанацький); Вислизнув, як піскар з матні (приказка); Вдивляється (Мирон) у плюскітливу воду.. Словник синонімів української мови
  5. пічкур — Пічку́р, -ра́; -курі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пічкур — ПІЧКУ́Р¹, а́, ч. Дрібна річкова риба родини коропових. Не річка — струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 43); У ставах.. є чимало смітної риби — карася, пічкура, в’юна (Колг. Укр., 2, 1961, 28). ПІЧКУ́Р², а́... Словник української мови в 11 томах