репліка

ре́пліка

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. репліка — (від лат. repliсо — повертаю назад, відбиваю) окреме висловлення в діалозі чи полілозі. Словник стилістичних термінів
  2. репліка — [репл'іка] -ки, д. і м. -л'іц'і Орфоепічний словник української мови
  3. репліка — -и, ж. 1》 Коротке висловлювання, зауваження одного співбесідника іншому з нагоди чого-небудь. || Коротке заперечення, закид, зауваження, висловлені з місця ораторові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. репліка — Заувага, зауважка Словник чужослів Павло Штепа
  5. репліка — РЕ́ПЛІКА, и, ж. 1. Коротке висловлювання, зауваження одного співбесідника іншому з нагоди чого-небудь. Франчуків ще стояв кілька секунд у вичікуючій [вичікувальній] позі. Потім злісно рвонув з лавиці всі свої причандали і вийшов пріч, хрьопнувши дверима. Словник української мови у 20 томах
  6. репліка — ре́пліка (франц. replique, від лат. герlісо – повертаю назад, відбиваю) 1. Коротке заперечення, відповідь, зауваження, вигук з місця на зборах. 2. Елемент сценічного діалога – відповідь одного партнера іншому. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. репліка — Повторення твору мистецтва, виконане тим самим автором (авторська копія). Універсальний словник-енциклопедія
  8. репліка — Ре́пліка, -ки, -ці; -ліки, -лік Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. репліка — РЕ́ПЛІКА, и, ж. 1. Коротке висловлювання, зауваження одного співбесідника іншому з нагоди чого-небудь. Франчуків ще стояв кілька секунд у вичікуючій позі. Потім злісно рвонув з лавиці всі свої причандали і вийшов пріч, хрьопнувши дверима. Словник української мови в 11 томах
  10. репліка — (фр.) Повтор художнього твору, близький до оригіналу. Нерідко виконується самим автором з невеликими змінами у якості варіанта. Архітектура і монументальне мистецтво