1. Орфографічний словник української мови

риштунок

ришту́нок

іменник чоловічого роду

спорядження; риштування

збірн.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. риштунок — Спорядження, припас, припаси, жм. причандалля; Р. риштовання. Словник синонімів Караванського
  2. риштунок — -нку, ч. 1》 збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). 2》 буд., рідко. Те саме, що риштовання 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. риштунок — РИШТУ́НОК, нку, ч. 1. збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої... Словник української мови у 20 томах
  4. риштунок — Зброя, озброєння Словник застарілих та маловживаних слів
  5. риштунок — РИШТУ́НОК, нку, ч. 1. збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої... Словник української мови в 11 томах
  6. риштунок — Риштунок, -нку м. Вооруженіе, доспѣхи. Народ.... при всім воєннім риштунку. Стор. II. 164. Словник української мови Грінченка