1. Словник української мови в 11 томах

риштунок

РИШТУ́НОК, нку, ч.

1. збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.).

Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої, пута на коні та інший риштунок і сам його вигляд свідчили про довгу і важку путь (Довж., І, 1958, 266);

Проценко легко сів у сідло, прибрав поводки, поправив риштунок, а потім лівою рукою заламав іще більше високу шапку (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 61).

2. буд., рідко. Те саме, що ришто́вання 1.

Зіскочивши з площинки крана на перегатку, він подався в котлован, звідки по риштункові подряпався на блок, до якого подавав бетон (Коцюба, Нові береги, 1959, 224).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. риштунок — ришту́нок іменник чоловічого роду спорядження; риштування збірн. Орфографічний словник української мови
  2. риштунок — Спорядження, припас, припаси, жм. причандалля; Р. риштовання. Словник синонімів Караванського
  3. риштунок — -нку, ч. 1》 збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). 2》 буд., рідко. Те саме, що риштовання 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. риштунок — РИШТУ́НОК, нку, ч. 1. збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої... Словник української мови у 20 томах
  5. риштунок — Зброя, озброєння Словник застарілих та маловживаних слів
  6. риштунок — Риштунок, -нку м. Вооруженіе, доспѣхи. Народ.... при всім воєннім риштунку. Стор. II. 164. Словник української мови Грінченка